Історія Краківської гірничо-металургійнійної академії

Заснування Гірничої академії


31 травня 1913 р. імператор Францішек Юзеф І затвердив утворення вищої гірничої школи в Кракові. Цьому передував ряд старань про покликання академії, яка повинна була б навчати інженерів гірників і металургів.


У 1912 р. група видатних інженерів і гірничих діячів на чолі з Яном Зараньським розпочала клопотання про надання згоди на утворення в Кракові вищого учбового закладу, котрий навчав би інженерів видобувної галузі. Ті піклування увінчались успіхом і в 1913 році Міністерство публічних робіт у Відні скликало Організаційний комітет Гірничої академії, якого главою став професор Юзеф Морозевіч.


Вибух Першої світової війни в 1914 р. унеможливив розпочаття в жовтні першого академічного року нововідкритого вузу. Чиновник Магістрату, імовірно упорядковуючи документи, дописав в розі картки на одному з документів: «В результаті вибуху війни не відкрито Гірничу академію, ціла справа відтерміновується до спокійних часів, 21 березня 1915 р.».


Міжвоєнний період


Після встановлення незлежності Польщі в 1918 р., Організаційний комітет Гірничої академії відновив свою діяльність і ропочав роботу. 8 квітня 1919 р. ухвалою Ради Міністрів було створено Краківську гірничу академію, а 1 травня - начальником польскої держави маршалом Юзефом Пілсудським призначено перших професорів.


Урочиста церемонія відкриття академії відбулася 20 жовтня 1919 р. в залі засідань Ягеллонського університету за участю маршала Юзефа Пілсудського.


15 червня 1923 р. було покладено перший камінь майбутньої будівлі Гірничої академії. Через два роки повстав проект гербу (зберігається в Музеї історії Краківської гірничо-металургійнійної академії) підписаний монограмою B.T. – Bogdan Treter, ймовірно затверджений Загальним зібранням професорів.


В 1935 р. з двох сторін головного входу було поставлено по дві керамічні скульптури шахтарів і сталеварів за проектом Яна Рашки.


Університет швидко осягнув високий рівень освіти, входячи до грона найкращих європейських гірничих шкіл, a її наукові працівники осягнули в окремих спеціальностях вагомі для науки результати. Крім того з самого початку свого існування, щo було характерним, співпрацював стисло, у міру сил і ресурсів, з промисловістю і мав тісні зв’язки з економічним сектором країни. Розвиток Гірничої академії однак перервав вибух Другої світової війни.


Друга світова війна


В 1939-1945 рр. в головному корпусі академії розміщувалось бюро окупаційного правління німецької Генеральної губернії. Цінні наукові збори були розкрадені, будівля частково спалена, а майно знищене. Завдяки самопожертві працівників академії вдалося зберегти лише частину бібліотеки.
В період окупації Гірнича академія продовжувала свою діяльність в підпіллі, а ректорська влада старалася повернути або створити тимчасову локальну і матеріальну базу.


Події після 1945 р.


У перших місяцях 1945 р. Гірнича академія була єдиним в країні організованим технічним вузом. Стала осередком для інших вищих технічних шкіл. В її стінах народився Краківський політехнічний університет, діючий до 1954 р. під назвою Політехнічні факультети гірничої академії. Академія відіграла також вирішальну роль в створенні Сілезького політехнічного університету (23 випускники академії - є професорами цього вузу) і Ченстоховського політехнічного університету, а також посприяла у відновленні Варшавського політехнічного університету, у заснуванні Вроцлавського політехнічного Університету і Гданьського політехнічного університету.


 У 1947 р. було принято внутрішню ухвалу, за якою змінено назву вузу на «Краківська гірничо-металургійна академія». Формальне затвердження цієї ухвали головною владою настало однак лише в 1949 р.


У п'ятдесяту річницю відкриття академія, що на той час мала 10 факультетів, отримала розширення назви – імені С. Сташіца, та прапор, що було введене в офіційну структуру закладу.